Fenomen Symony Vejlʹ jak "nadlyšok" i "nestača" v symvoličnij strukturi filosofsʹkoi͏̈ movy: personalistyčnyj pidchid = The Phenomenon of Simone Weil as “Excess” and “Lack” in the Symbolic Structure of Philosophical Language: a Personalist Approach
Феномен Симони Вейль як "надлишок" і "нестача" в символічній структурі філософської мови: персоналістичний підхід
Simone Weil as a subject of philosophizing is the effect of excess, vacuum, or scarcity in the harmoniously coordinated system of paradigms that make up the indicators of intellectual language. Her concept of "God-absence" (silence) as the negative presence of God in the sacred experience...
| Subtitles: | The Phenomenon of Simone Weil as “Excess” and “Lack” in the Symbolic Structure of Philosophical Language: a Personalist Approach |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Interlibrary Loan: | Interlibrary Loan for the Fachinformationsdienste (Specialized Information Services in Germany) |
| Published: |
2021
|
| In: |
Bogoslovs'ki rozdymi
Year: 2021, Volume: 19, Issue: 2, Pages: 114-132 |
| Further subjects: | B
Desire
B personalizm B Attention B Personalism B vakuum B "Absence of God" B nestača B bažannja B Emptiness B lack B nadlyšok B prysutnistʹ B rozryv B Phenomenology B porožneča B vacuum B fenomenolohija B excess B Inšyj B gap B “Bohovidsutnistʹ” B Presence B uvaha B Other |
| Online Access: |
Volltext (kostenfrei) Volltext (kostenfrei) |
| Summary: | Simone Weil as a subject of philosophizing is the effect of excess, vacuum, or scarcity in the harmoniously coordinated system of paradigms that make up the indicators of intellectual language. Her concept of "God-absence" (silence) as the negative presence of God in the sacred experience of the atheist is a paradox of meeting with God through a metaphysical break with religious orthodoxy. The article analyzes the synchrony and diachrony of S. Weil’s views from materialism to spiritualism in interdisciplinary discourse outside the linear stages and sectoral fragmentation on the methodological basis of personalism. The author pays special attention to reading S. Weil’s autobiographical essay Waiting for God and her Diaries. In these works, S. Weil as an expression of the semiotic unity of the life and the text describes his own experience of emptiness, the Other, attention, desire, faith, dis-belief, love, encounter with Christ. Analysis of the works of famous philosophers and theologians gives grounds to conclude that the views of S. Weil had an impact on modern psychoanalysis, philosophy of dialogue, critical theory, traditionalism, phenomenology. Symona Vejlʹ jak sub’jekt filosofuvannja javljaje soboju efekt nadlyšku, vakuumu, abo nestači u harmonijno pohodženij systemi paradyhm, z jakych skladajutʹsja označnyky intelektualʹnoi͏̈ movy. I͏̈i͏̈ koncept “Bohovidsutnosti” (movčannja) jak nehatyvnoi͏̈ prysutnosti Boha v sakralʹnomu dosvidi atei͏̈sta je paradoksom zustriči z Bohom čerez metafizyčnyj rozryv z relihijnoju ortodoksijeju. V statti na bazi personalizmu analizujetʹsja synchronija ta diachronija pohljadiv S. Vejlʹ vid materializmu do spirytualizmu u miždyscyplinarnomu dyskursi poza linijnymy etapamy ta haluzevoju frahmentacijeju. Avtor prydiljaje osoblyvu uvahu pročytannju avtobiohrafičnoho narysu S. Vejlʹ “Očikuvannja Boha” ta i͏̈i͏̈ “Ščodennykiv”. U zaznačenych tvorach S. Vejlʹ jak vyraznyk semiotyčnoi͏̈ jednosti žyttja i tekstu opysuje vlasnyj dosvid porožneči, Inšoho, uvahy, bažannja, viry, ne-viry, ljubovi, zustriči z Chrystom. Analiz tvoriv vidomych filosofiv i teolohiv daje pidstavy dlja vysnovku, ščo pohljady S. Vejlʹ maly vplyv na sučasni psychoanaliz, filosofiju dialohu, krytyčnu teoriju, tradycionalizm, fenomenolohiju. Симона Вейль як суб’єкт філософування являє собою ефект надлишку, вакууму, або нестачі у гармонійно погодженій системі парадигм, з яких складаються означники інтелектуальної мови. Її концепт “Боговідсутності” (мовчання) як негативної присутності Бога в сакральному досвіді атеїста є парадоксом зустрічі з Богом через метафізичний розрив з релігійною ортодоксією. В статті на базі персоналізму аналізується синхронія та діахронія поглядів С. Вейль від матеріалізму до спіритуалізму у міждисциплінарному дискурсі поза лінійними етапами та галузевою фрагментацією. Автор приділяє особливу увагу прочитанню автобіографічного нарису С. Вейль “Очікування Бога” та її “Щоденників”. У зазначених творах С. Вейль як виразник семіотичної єдності життя і тексту описує власний досвід порожнечі, Іншого, уваги, бажання, віри, не-віри, любові, зустрічі з Христом. Аналіз творів відомих філософів і теологів дає підстави для висновку, що погляди С. Вейль мали вплив на сучасні психоаналіз, філософію діалогу, критичну теорію, традиціоналізм, феноменологію. |
|---|---|
| ISSN: | 2789-1577 |
| Contains: | Enthalten in: Bogoslovs'ki rozdymi
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.29357/2789-1577.2021.19.2.114-132 |
