Features of the development of the social doctrine of Catholicism
The social doctrine of Catholicism was formed during the twentieth century - first as an addition to moral theology, and then acquired a certain autonomy, enriched with continuous, organic and systematic reflection on new and complex social problems. The most important point in the development of so...
| Subtitles: | Особливості розвитку соціального вчення католицизму |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | Ukrainian |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2001
|
| In: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
Year: 2001, Issue: 20, Pages: 55-64 |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | The social doctrine of Catholicism was formed during the twentieth century - first as an addition to moral theology, and then acquired a certain autonomy, enriched with continuous, organic and systematic reflection on new and complex social problems. The most important point in the development of social doctrine is that it, being a doctrinal corps, with a stable theological basis, is not confined to a closed theological system, but proves its adaptability to the evolution of society, depending on the situation in the world and the human ability to respond to new problems and time calls It stems from the impartial consideration of the social documents of all the Pontiffs - from Leo XII to John Paul II - and becomes even more evident from the Second Vatican Council. So, in order to understand the historical development of social doctrine, it is necessary to understand the socio-cultural context of each document, to consider the economic, social, political and cultural conditions in which they (encyclices, messages, instructions) were formed and applied. Соціальна доктрина католицизму формувалася протягом ХХ століття - спочатку як доповнення до моральної теології, а потім набула певної автономії, збагачуючись безперервним, органічним і систематичним розмірковуванням про нові й складні соціальні проблеми. Найважливішим моментом у розвитку соціального вчення є те, що воно, будучи доктринальним ―корпусом‖, з стійкою теологічною основою , не зводиться до замкнутої теологічної системи, але доводить свою пристосованість до еволюції суспільства залежно від ситуації в світі і людських здатностей відповідати на нові проблеми і виклики часу. Це витікає з неупередженого розгляду соціальних документів всіх понтифіків - від Лева ХІІ до Іоанна Павла ІІ - і стає ще очевиднішим від ІІ Ватиканського собору. Отже, щоб зрозуміти історичний розвиток соціальної доктрини, потрібно осягнути соціально-культурний контекст кожного документу, зважити на економічні, соціальні, політичні й культурні умови, за яких вони (енцикліки, послання, інструкції) формувалися і застосовувалися. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2001.20.1182 |