The figure of Jesus Christ in the context of religious studies
The study of the origins of the Christian religion has always been one of the most difficult problems. This is due, first of all, to the almost complete absence of specific historical evidence of early Christianity and of its founder, which in turn led to the emergence of the so-called "mytholo...
Subtitles: | Постать Ісуса Христа в контексті релігієзнавчих досліджень |
---|---|
Main Author: | |
Format: | Electronic Article |
Language: | Ukrainian |
Check availability: | HBZ Gateway |
Journals Online & Print: | |
Interlibrary Loan: | Interlibrary Loan for the Fachinformationsdienste (Specialized Information Services in Germany) |
Published: |
2003
|
In: |
Ukraïns'ke relihijeznavstvo
Year: 2003, Issue: 27/28, Pages: 146-157 |
Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
Summary: | The study of the origins of the Christian religion has always been one of the most difficult problems. This is due, first of all, to the almost complete absence of specific historical evidence of early Christianity and of its founder, which in turn led to the emergence of the so-called "mythological theory" according to which Christianity emerged "spontaneously" in Palestine and is unknown in any way. F. Engels, who borrowed from Bruno Bauer the date of writing the Book of the Annunciation of John the Theologian, the last book of the New Testament canon, played a significant role in the formation of such views. In accepting this date, understanding of Christianity as a "spontaneous" phenomenon, initially representing the movement of the underprivileged masses of the Roman Empire, played a role. In this sense, any "spontaneity" automatically excluded the historicity of virtually all evangelical characters (according to Engels, all of them are nothing but mythological images). If neither Jesus nor his apostles existed, then the gospel narrative of Christ evolved from the myth of Christ as God to the myth of Jesus as God-man. Дослідження витоків християнської релігії у всі часи було однією з найскладніших проблем. Це з’ясовується насамперед майже повною відсутністю конкретних історичних свідчень про раннє християнство і про його фундатора, що, у свою чергу, й спричинило появу так званої "міфологічної теорії", згідно з якою християнство виникло "стихійно" у Палестині і невідомо яким чином. Значну роль у становленні таких поглядів відіграв Ф.Енгельс, який запозичив від Бруно Бауера дату написання Книги Об’явлення Івана Богослова - останньої книги новозавітного канону. У прийнятті ним цієї дати відіграло розуміння християнства як явища, що виникло "стихійно" і початково являло собою рух знедолених мас Римської імперії. У такому ключі всяка "стихійність" автоматично виключала історичність практично всіх євангельських персонажів (на думку Ф.Енгельса, усі вони є нічим іншим як міфологічними образами). Якщо не існувало ні Ісуса, ні його апостолів, то євангельська оповідь про Христа розвивалася шляхом від міфу про Христа як Бога до міфу про Ісуса як боголюдину. |
---|---|
ISSN: | 2617-9792 |
Contains: | Enthalten in: Ukraïns'ke relihijeznavstvo
|
Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2003.27-28.1473 |