Interfaith dialogue as a component of cultural and civilizational relations
The present high status of dialogue as a widely practiced method of considering and resolving the problematic, controversial or conflicting issues that humanity has to face is a kind of a result of the millennial selection of reliable and effective means of understanding, reconciliation, organizatio...
| Другие заглавия: | Міжконфесійний діалог як складова культурноцивілізаційних відносин |
|---|---|
| Главный автор: | |
| Формат: | Электронный ресурс Статья |
| Язык: | Украинский |
| Проверить наличие: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Загрузка...
|
| Interlibrary Loan: | Interlibrary Loan for the Fachinformationsdienste (Specialized Information Services in Germany) |
| Опубликовано: |
2009
|
| В: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
Год: 2009, Выпуск: 50, Страницы: 269-279 |
| Online-ссылка: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Итог: | The present high status of dialogue as a widely practiced method of considering and resolving the problematic, controversial or conflicting issues that humanity has to face is a kind of a result of the millennial selection of reliable and effective means of understanding, reconciliation, organization of civilized coexistence, multifaceted ideology, the world of human communities, their individual groups or individuals. Almost the main features of ancient philosophical dialogue - to be the antithesis of dogmatism, to question the habitually established, preserved as an axiom, to force the opponent to listen to a different opinion, to understand the opposite position - surprisingly preserved to our day, to acquire constructs, to acquire constructs, in particular between churches, they end without the expected consensus. Нинішній високий статус діалогу як широко практикованого методу розгляду й розв‘язання проблемних, спірних чи конфліктних питань, з якими доводиться стикатися людству, є свого роду підсумком тисячолітнього відбору надійних і ефективних засобів порозуміння, примирення, організації цивілізованого співжиття різносвітоглядного, поліконфесійного, мультиаксеологічного, плюралістичного світу людських спільнот, їх окремих груп або осіб. Чи не найголовніші риси ще античного філософського діалогу - бути антитезою догматизму, ставити під сумнів звично усталене, законсервоване як аксіома, змушувати опонента дослухатися до іншої думки, зрозуміти протилежну позицію - дивним чином збереглися до наших днів, набуваючи конструктивної семантики навіть тоді, коли діалоги, зокрема між церквами, закінчуються без очікуваного консенсусу. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Второстепенные работы: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2009.50.2063 |