Ivan Franko about the nature and functionality of religion
Recognizing free-thinking with atheism, we often do not recognize the existence of religious free-thinking. The fact is that the Church somehow perceive freedom of religion, freedom of religion, but each of them does not allow itself freedom In religion, freedom In its religion. Any deviation from t...
Subtitles: | Іван Франко про природу і функціональність релігії |
---|---|
Main Author: | |
Format: | Electronic Article |
Language: | English |
Check availability: | HBZ Gateway |
Journals Online & Print: | |
Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
Published: |
HO "Ukraïns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2016
|
In: |
Ukraïns'ke relihijeznavstvo
Year: 2016, Issue: 77, Pages: 31-38 |
Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
Summary: | Recognizing free-thinking with atheism, we often do not recognize the existence of religious free-thinking. The fact is that the Church somehow perceive freedom of religion, freedom of religion, but each of them does not allow itself freedom In religion, freedom In its religion. Any deviation from the dogmas or canons, the arbitrary interpretation of certain provisions of the doctrine, and especially the anti-clericalism, is perceived as heresy, and ultimately qualifies as atheism. That is why Ivan Franko was uncomfortable with the church leadership of the Greek Catholics of Galicia, and the Orthodox enjoyed his works, where he criticized the Vatican, his policy on Slavs. About the work of the thinker, in which they considered worldview problems, did not even speak. Ivan Franko (1856 - 1916) is an epoch-making figure in the history of Ukrainian spirituality. That is why he was tried and tried to enroll in his assets followers of different ideological orientations. He is a materialist and pantheist, an atheist and believer, a dialectic and metaphysician, a Marxist and an anti-Marxist, an internationalist and a nationalist. Ототожнюючи вільнодумство з атеїзмом у нас часто не визнається наявність релігійної вільнодумності. Справа в тому, що Церкви ще якось сприймають свободу релігії, свободу віросповідань, але кожна з них не допускає собі свободу В релігії, свободу В своєму віросповіданні. Будь-які відхилення від догматів чи канонів, довільне витлумачення окремих положень віровчення, а тим більше антиклерикалізм, сприймається нею як єресь, а зрештою кваліфікується як атеїзм. Саме тому незручним був Іван Франко для церковного керівництва греко-католиків Галичини, а православні користувалися тими його творами, де він піддавав критиці Ватикан, його політику щодо слов’янства. Про праці мислителя, в яких ним розглядалися світоглядні проблеми, навіть не йшла мова. Іван Франко (1856 — 1916) — епохальна постать в історії української духовності. Саме тому його намагалися і намагаються зарахувати до свого активу послідовники різних світоглядних орієнтацій. Він — матеріаліст і пантеїст, атеїст і віруючий, діалектик і метафізик, марксист і антимарксист, інтернаціоналіст і націоналіст |
---|---|
ISSN: | 2617-9792 |
Contains: | Enthalten in: Ukraïns'ke relihijeznavstvo
|
Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2016.77.630 |