Rationalism and fideism in the discourse of Ukrainian Protestantism
The article analyzes the forms of rationalism and fideism proposed by Ukrainian Protestant theologians at the beginning of the XXI century. It turns out that these forms of rationalism and fideism were made possible by overcoming the anti-intellectualism that was characteristic of Protestantism in S...
| Published in: | Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo |
|---|---|
| Subtitles: | Раціоналізм та фідеїзм в дискурсі українського протестантизму |
| Main Author: | |
| Format: | Electronic Article |
| Language: | English |
| Check availability: | HBZ Gateway |
| Journals Online & Print: | Drawer...
|
| Fernleihe: | Fernleihe für die Fachinformationsdienste |
| Published: |
HO "Ukrai͏̈ns'ka Asociacija relihijeznavciv"
2020
|
| In: |
Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
Year: 2020, Issue: 91, Pages: 151-172 |
| Further subjects: | B
Christian Humanism
B modern Ukrainian Protestant theology B Rationalism B dignity of human personality B Fideism |
| Online Access: |
Presumably Free Access Volltext (lizenzpflichtig) Volltext (lizenzpflichtig) |
| Summary: | The article analyzes the forms of rationalism and fideism proposed by Ukrainian Protestant theologians at the beginning of the XXI century. It turns out that these forms of rationalism and fideism were made possible by overcoming the anti-intellectualism that was characteristic of Protestantism in Soviet times. The opposition of tendencies to rationalism and fideism is connected with the positioning of Ukrainian Protestants in the postmodern times. Proponents of de facto rationalism propose to reconstruct the modern religious worldview, re-synthesizing elements of liberal and fundamentalist concepts. The study shows that hopes for the restoration of the modern worldview in the face of the challenges of the early XXI century contain elements of utopianism. Proponents of Fideism suggest taking full account of the real state of affairs in the postmodern era and recognizing the impossibility for Christians to use modern rationalism in all its forms. At the same time, faith acquires special significance as an expression of the personal relations of the holy people with God. Ukrainian Protestant rationalism in the article is analyzed on the example of the work of Sergei Golovin as the most consistent expression of this worldview. It has been proven that his ideas depend on the concepts of Norman Geisler, a prominent Protestant theologian. Golovin, imitating Geisler, believes that the Christian worldview should be the final superstructure over the foundation of classical logical rationalism and the ontology of being. This logic comes from classical Thomism. Golovin's rationalism is the rationalism of formal logic. Golovin's first controversial proposal is to reduce the paradoxes and contradictions contained in the Bible. Such a reduction contradicts the biblical studies of the beginning of the 21st century, and therefore can no longer be convincing for professional theologians. For ordinary believers, this reduction is an obscure rationalization of the image of God they have in reading the Scriptures. The second controversial proposition is to convert people first to logical rationality as the ideological foundation of humanity, and then to their conversion to Christianity. Such a proposal is largely outdated, because in the twentieth century it became clear that rationality in itself can be an instrument of any worldview and does not ensure the preservation or rehabilitation of humanity. By comparing it with theological practices of restoring humanity through the ethics of accepting another, the author argues that the restoration of humanity is possible through recourse to the potential of existentialist spirituality, theology of interpersonal communication, and other practical strategies of Christian theology. The biggest shortcoming of Sergei Golovin's rationalism is the proposal to build his own "scientific creationism", which denies the basic scientific theories of today. The most successful element of Golovin's system was social ethics, which offers the idea of a modern state governed by the rule of law as one that can be deduced from the spirit and letter of the biblical commandments. The fideism of Ukrainian Protestant theology is born from the understanding that the ethical acceptance of others and love for them is possible only on the basis of personal faith. The challenges of the beginning of the 21st century require the acceptance of another, but individuals and communities lack the natural strength to accept such. And only faith and faith-generated love help to be open to others. Also, the post-capitalist economy of mutual gift, proposed by theologians and Christian communities, is based only on personal faith. It has been proven that the fideism of Ukrainian Protestant theology is closer to the ideas of postconservatism than the concepts of postliberalism. It has been found that radical protection of individual rights and humane treatment of others is common to the rationalism and fideism of modern Ukrainian Protestant theology. It is these ideas that are important for understanding what humanity is, which should be a prerequisite for being a true Christian. У статті аналізується форми раціоналізму та фідеїзму, які пропонуються українськими протестантськими теологами на початку XXI століття. Доводиться, що ці форми раціоналізму та фідеїзму стали можливими завдяки подоланню антиінтелектуалізму, який був властивим для протестантизму у радянські часи. Протистояння тенденцій до раціоналізму та фідеїзму пов’язане з позиціонуванням українських протестантів у часи постмодерну. Прихильники раціоналізму де-факто пропонують реконструювати модерний релігійний світогляд, наново синтезуючи елементи ліберальних та фундаменталістичних концепцій. Дослідження показує, що надії на відновлення модерного світогляду в умовах викликів початку XXI століття містять у собі елементи утопізму. Прихильники фідеїзму пропонують повністю враховувати реальний стан речей у добу постмодернізму та визнати неможливість для християн використовувати модерний раціоналізм у всіх його різновидах. При цьому особливого значення набуває віра як вираз особистих відносин святого народу з Богом. Український протестантський раціоналізм у статті проаналізовано на прикладі творчості Сергія Головіна як найбільш послідовного виразника цього світоглядного напрямку. Доведено, що його ідеї залежать від концепцій Нормана Гайслера, видатного протестантського богослова. Головін, наслідуючи Гайслера, вважає, що християнський світогляд має бути завершальною надбудовою над фундаментом класичного логічного раціоналізму та онтології сущого. Така логіка походить від класичного томізму. Раціоналізм Головіна є раціоналізмом формальної логіки. Першою контроверсійною пропозицією у Головіна є редукція тих парадоксів та суперечностей, які містяться у Біблії. Така редукція суперечить біблеїстиці початку XXI століття, а тому вже не може бути переконливою для професійних богословів. Для простих віруючих ця редукція є малозрозумілою раціоналізацією образу Бога, який вони мають при читанні Писання. Другою контроверсійною пропозицією є навернення людей спочатку до логічної раціональності як світоглядного фундаменту людяності, а потім вже їх звернення до християнства. Така пропозиція багато у чому є застарілою, оскільки вже у XX столітті стало очевидним, що сама по собі раціональність може бути інструментом будь-якого світогляду та не забезпечує збереження чи реабілітації людяності. Автор доводить, за допомогою порівняння з богословськими практиками відновлення людяності через етику прийняття іншого, що відновлення людяності можливе через звернення до потенціалу екзистенціалістичної духовності, теології міжособистістного спілкування та інших практичних стратегій християнського богослов’я. Найбільшим недоліком раціоналізму Сергія Головіна є пропозиція побудови його власного «наукового креаціонізму», який заперечує основні наукові теорії сучасності. Найуспішнішим елементом системи Головіна стала соціальна етика, яка пропонує ідею модерної правової держави як таку, що можна вивести з духу і букви біблійних заповідей. Фідеїзм українського протестантського богослов’я народжується з розуміння того, що етичне прийняття іншого та любов до нього можливі лише на основі особистої віри. Виклики початку XXI століття вимагають прийняття іншого, але особистостям і спільнотам бракує природних сил для такого прийняття. І лише віра та породжувана вірою любов допомагають проявляти відкритість до іншого. Також лише на особистій вірі ґрунтується посткапіталістична економіка взаємного дарування, яка пропонується богословами і християнськими спільнотами. Доведено, що фідеїзм українського протестантського богослов’я більш ближчий до ідей постконсерватизму, ніж концепцій постлібералізму. Виявлено, що спільним для раціоналізму та фідеїзму сучасного українського протестантського богослов’я є радикальний захист прав особистості та гуманного ставлення до іншого. Саме ці ідеї важливі для розуміння того, якою є та людяність, що має бути передумовою для буття справжнім християнином. |
|---|---|
| ISSN: | 2617-9792 |
| Contains: | Enthalten in: Ukrai͏̈ns'ke relihijeznavstvo
|
| Persistent identifiers: | DOI: 10.32420/2020.91.2138 |